Республика Полина - Називала рибою

C#m A# E A# H C#m
називала рибою, не просила нічого взамін
тільки знати, що я десь є на оцьому світі 

C#m A# E A# H C#m
світі білому, наче сіль тропічних морів, 
що в’їдається в шкіру 
і жодною рідиною її не витравиш звідти

C#m A# E A# H C#m
казала, що буде писати, не питала адреси, а втім
завжди присилала поштівку з якогось незвичного міста

A# H E
де (на поштівці, тобто) руїни старих стін
A# H C#m
чи страви місцевої кухні 
і кілька слів:
C#m C#m/C E H C#m
що скоро повернеться, що вже видно світло 
в кінці тунелю, і що це, безумовно, не поїзд

C#m A# E A# H E
називала рибою 
казала, що дуже хоче торкнутись рукою

E 
я не заперечував я чекав я навчився плавати

A# H E
я вивчив напам’ять усі прибережні води 

A# H E
я перестав виходити на берег, 
що її не проґавити,
A# H C#m
а вона – не приходила

C#m G#m A#m E 
я забув, як це – розмовляти, і як це – дихати, 
врешті-решт я зробився рибою, 
мовчазною і сильною 

C#m H A#m H 
то якого такого милого 
якого такого милого
вона повернулася
і з води мене вийняла?