Республика Полина - Називала рибою

D#m C F# C C# D#m
називала рибою, не просила нічого взамін
тільки знати, що я десь є на оцьому світі 

D#m C F# C C# D#m
світі білому, наче сіль тропічних морів, 
що в’їдається в шкіру 
і жодною рідиною її не витравиш звідти

D#m C F# C C# D#m
казала, що буде писати, не питала адреси, а втім
завжди присилала поштівку з якогось незвичного міста

C C# F#
де (на поштівці, тобто) руїни старих стін
C C# D#m
чи страви місцевої кухні 
і кілька слів:
D#m D#m/C F# C# D#m
що скоро повернеться, що вже видно світло 
в кінці тунелю, і що це, безумовно, не поїзд

D#m C F# C C# F#
називала рибою 
казала, що дуже хоче торкнутись рукою

F# 
я не заперечував я чекав я навчився плавати

C C# F#
я вивчив напам’ять усі прибережні води 

C C# F#
я перестав виходити на берег, 
що її не проґавити,
C C# D#m
а вона – не приходила

D#m A#m Cm F# 
я забув, як це – розмовляти, і як це – дихати, 
врешті-решт я зробився рибою, 
мовчазною і сильною 

D#m C# Cm C# 
то якого такого милого 
якого такого милого
вона повернулася
і з води мене вийняла?