Антитіла - Рожеві діви

Dm
Сімдесята ніч тої осені
A
Вбила всі мої серцеві принципи,
A#
Підняла з землі ноги втомлені
Gm
І до неї, до неї магнітами.
Dm
А її любов - то вона й вона,
A
Дві венери з рожевими мітками
A#
І зав'язані, як одна й одна
Gm
Тіла теплого нитками, нитками.

Сімдесятий дощ тої вулиці
Змив усі мої душевні правила.
Я украв її, все відбулося
І даремно капканів наставила.
Я покажу їй, де цвіте любов,
Як віками творили нове життя,
Але правда ця накриває знов:
Не моя, не моя, вона не моя.

Fm D#
Плюс не віре, мінус,
C# A#m Fm
Протилежність не закон,
 D# C# A#m Fm
Де рожеві діви лижуть цукор заборон
 D# C# A#m Fm
Заливає стіни диким медом і вином,
 D# C# A#m Fm
Де рожеві діви лижуть цукор.

Dm
Сімдесятий лист тої повісті
A
Білим, білим лишився, незайманим,
A#
Тільки краплями моєї совісті і
Gm
снігами іллюзій завалений.

Плюс не віре в мінус,
Протилежність не закон,
Де рожеві діви лижуть цукор заборон.
Заливає стіни диким медом і вином,
Де рожеві діви лижуть цукор.

Заливає стіни диким медом і вином,
Де рожеві діви лижуть цукор.