Антитіла - Рожеві діви

A#m
Сімдесята ніч тої осені
F
Вбила всі мої серцеві принципи,
F#
Підняла з землі ноги втомлені
D#m
І до неї, до неї магнітами.
A#m
А її любов - то вона й вона,
F
Дві венери з рожевими мітками
F#
І зав'язані, як одна й одна
D#m
Тіла теплого нитками, нитками.

Сімдесятий дощ тої вулиці
Змив усі мої душевні правила.
Я украв її, все відбулося
І даремно капканів наставила.
Я покажу їй, де цвіте любов,
Як віками творили нове життя,
Але правда ця накриває знов:
Не моя, не моя, вона не моя.

C#m H
Плюс не віре, мінус,
A F#m C#m
Протилежність не закон,
 H A F#m C#m
Де рожеві діви лижуть цукор заборон
 H A F#m C#m
Заливає стіни диким медом і вином,
 H A F#m C#m
Де рожеві діви лижуть цукор.

A#m
Сімдесятий лист тої повісті
F
Білим, білим лишився, незайманим,
F#
Тільки краплями моєї совісті і
D#m
снігами іллюзій завалений.

Плюс не віре в мінус,
Протилежність не закон,
Де рожеві діви лижуть цукор заборон.
Заливає стіни диким медом і вином,
Де рожеві діви лижуть цукор.

Заливає стіни диким медом і вином,
Де рожеві діви лижуть цукор.