Антитіла - Рожеві діви

Gm
Сімдесята ніч тої осені
D
Вбила всі мої серцеві принципи,
D#
Підняла з землі ноги втомлені
Cm
І до неї, до неї магнітами.
Gm
А її любов - то вона й вона,
D
Дві венери з рожевими мітками
D#
І зав'язані, як одна й одна
Cm
Тіла теплого нитками, нитками.

Сімдесятий дощ тої вулиці
Змив усі мої душевні правила.
Я украв її, все відбулося
І даремно капканів наставила.
Я покажу їй, де цвіте любов,
Як віками творили нове життя,
Але правда ця накриває знов:
Не моя, не моя, вона не моя.

A#m G#
Плюс не віре, мінус,
F# D#m A#m
Протилежність не закон,
 G# F# D#m A#m
Де рожеві діви лижуть цукор заборон
 G# F# D#m A#m
Заливає стіни диким медом і вином,
 G# F# D#m A#m
Де рожеві діви лижуть цукор.

Gm
Сімдесятий лист тої повісті
D
Білим, білим лишився, незайманим,
D#
Тільки краплями моєї совісті і
Cm
снігами іллюзій завалений.

Плюс не віре в мінус,
Протилежність не закон,
Де рожеві діви лижуть цукор заборон.
Заливає стіни диким медом і вином,
Де рожеві діви лижуть цукор.

Заливає стіни диким медом і вином,
Де рожеві діви лижуть цукор.