Антитіла - Рожеві діви

F#m
Сімдесята ніч тої осені
C#
Вбила всі мої серцеві принципи,
D
Підняла з землі ноги втомлені
Hm
І до неї, до неї магнітами.
F#m
А її любов - то вона й вона,
C#
Дві венери з рожевими мітками
D
І зав'язані, як одна й одна
Hm
Тіла теплого нитками, нитками.

Сімдесятий дощ тої вулиці
Змив усі мої душевні правила.
Я украв її, все відбулося
І даремно капканів наставила.
Я покажу їй, де цвіте любов,
Як віками творили нове життя,
Але правда ця накриває знов:
Не моя, не моя, вона не моя.

Am G
Плюс не віре, мінус,
F Dm Am
Протилежність не закон,
 G F Dm Am
Де рожеві діви лижуть цукор заборон
 G F Dm Am
Заливає стіни диким медом і вином,
 G F Dm Am
Де рожеві діви лижуть цукор.

F#m
Сімдесятий лист тої повісті
C#
Білим, білим лишився, незайманим,
D
Тільки краплями моєї совісті і
Hm
снігами іллюзій завалений.

Плюс не віре в мінус,
Протилежність не закон,
Де рожеві діви лижуть цукор заборон.
Заливає стіни диким медом і вином,
Де рожеві діви лижуть цукор.

Заливає стіни диким медом і вином,
Де рожеві діви лижуть цукор.